Не ім’ям своїм, а бідою...
Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе.
У якому ти жив сторіччі!
Запеклись перестиглі ягоди,
Наче кров, на твоїм обличчі.
І. Білий
26 квітня 1986 року. Ту мирну весняну ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була такою тихою, такою теплою і ласкавою. Саме в цю ніч почався відлік часу далеко не мирний, а бойовий і аварійний.
У пам’яті українського народу - це день чорнобильського лиха, болю, суму, пересторог, забути його чи викреслити із пам’яті нації – неможливо.
Чорнобиль... Мертва зона...
Сьогодні ці слова гірким болем відлунюються в наших серцях. Заростають деревами, кущами, травою опромінені села, вони порожні, мертві. Поступово, тихо руйнуються, зникають цінності поліської давнини. Проходять роки після аварії на Чорнобильській АЕС, але біль не вщухає.Тривога не полишає людей, пов’язаних скорботним часом ядерного вибуху.
Наш земний уклін, довічна вдячність усім тим, хто ризикуючи своїм здоров’ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю.
В нашій бібліотеці протягом дня відвідувачі мали змогу переглянути фільм: Битва за Чорнобиль, також був проведений огляд л-ри: "Час немає влади над пам'яттю".