Андрій Анатолійович Кокотюха - український письменник-белетрист

 

Андрій Анатолійович Кокотюха (17.11.1970), український письменник-белетрист, якого називають засновником українського готичного детективу.

А. Кокотюха народився у м. Ніжині, в родині зварювальника і медичної сестри. Рід письменника походить з с. Дорогинка Ічнянського району Чернігівської області.

Перший художній твір Андрій написав у віці 7 років. До 12 років читав і писав лише казки.

Працював збиральником меблів, різноробом та муляром на будівництві. Закінчив факультет журналістики Київського університету ім Т. Шевченка. У 1994-1998 рр. Кокотюха працював пакувальником книжок. У цей період він зумів організувати більш ста «гастролей» молодих українських письменників у сімнадцяти регіонах України.

У 1998 р. звільнився і став працювати журналістом.

У 2011 р. А. Кокотюха у Києві реалізував масштабний видавницький проект «Україна. Нова епоха. 1991–2011».

Перше оповідання молодого письменника опубліковане у 1987 р.

Повість «Шлюбні ігрища жаб», отримала широке читацьке визнання та нагороду видавництва «Смолоскип». Завдяки цій публікації А. Кокотюха відразу став одним з відомих сучасних українських письменників.

Творчий доробок автора - «Повернення сентиментального гангстера», «Нейтральна територія», «Ментовский місто», «відпрацювати материал», «Мама, донька, бандюган», «Кримінальна Україна», «Любити живих» (у співавторстві з Максимом Розумним) , «Повз змія», «Таємниці і загадки України», «Резонансні справи МВС» (у співавторстві з Костянтином Стогнієм), «Шукачі скарбів», «Юля» (автор-упорядник), «Темна вода», «Зоопарк або Діти до 16 років», «Легенда про безголового», «Чужі скелети», «Пророчиця», «Рік пригод» та ін.

Кокотюха - автор книг для дітей: «Андрій Кокотюха про Луї Буссенара, Томаса Майна Ріда, Миколу Миклухо-Маклая, Рафаеля Сабатіні, Роберта Луїса Стівенсона», «Полювання на Золотий кубок», «Страшні історії», «Мисливці за привидами» (усі – 2008), «Клуб Боягузів», «Колекція гадів» (обидві – 2009), «Таємниця козацького скарбу», «Таємниця зміїної голови» (2010–12) та ін.

Письменник пробував себе у жанрах горору (роману жахів), кримінальної мелодрами, трилера, комедії, соціального гостросюжетного роману, класичного детективу.

Улюблені жанри письменника – трилер та детектив із елементами містики й готики. Письменник також є прихильником художньо вигаданої («міфологічно-розважальної») складової творів історичної тематики з дотриманням реконструктивного фактажу.

Дослідник української масової літератури С. Філоненко називає Кокотюху батьком «українського готичного детективу», хоча сам автор вважає, що в його текстах присутня швидше неоготика, напряму пов’язана з актуальними суспільними та соціальними проблемами України, а звернення до готики та загалом фольклору збігається з традиціями давньої української літератури.

Від 1998 р. по теперішній час Кокотюха співпрацює з Національною студією ім. О. Довженка, українськими продакшн-студіями, провідними українськими телеканалами.

В активі письменника – 10 сценаріїв повнометражних стрічок та телесеріалів, доведених до стадії готовності. Частина з них розміщена на сайті «Сценарна майстерня». Спеціалізація – гостросюжетні драми, історичне кіно, пригодницькі та детективні фільми, бойовики.

2006 р. Кокотюха переміг на конкурсі «Коронація слова»: Гран-прі та Друга премія за рукописи «Темна вода» і «Зоопарк або Діти до 16 років».

З 2012 р. Кокотюха - «Золотий письменник України».

 

14 листопада, 112 років тому на Київщині народився Андрій Малишко - український поет, перекладач (1912-1970).

 

14 листопада, 112 років тому на Київщині народився Андрій Малишко - український поет, перекладач (1912-1970).

Його "Пісня про рушник" (Рідна мати моя) перекладена на 90 мов світу.

Андрія Самійлович Малишко народився 14 листопада 1912 року в місті Обухів на Київщині. Андрій Самійлович походив з козацького роду. Андрій був наймолодшою, тобто одинадцятою дитиною в сім’ї. Звичайно, великій родині виживати у скрутні часи було нелегко, тому батько займався чоботарським ремеслом, а під час посухи їхав до Таврії на заробітки. Змалку мама хлопчика співала йому пісні по вечорах. І так йому той спів запав у душу, що малий Андрій вже тоді захотів пов'язати своє життя з творчістю.

Навчався Андрій у селі де народився, в трудовій школі (1920-1927 рр.). Проявляв себе як старанний учень та по закінченні вступив до медичного технікуму. Не дивлячись на те що навчання його не було напряму пов’язане з творчістю, Андрій мав до нього великий потяг, що і стало вирішальним при виборі вищого навчального закладу. Хлопець вступив до Київського інституту народної освіти (зараз Київський національний університет ім. Т. Шевченка) та обрав для себе літературний факультет.

За п’ять років, між 1935 – 1940 роками, Андрій Малишко сумлінно працював на ниві літератури, і як результат було опубліковано декілька його збірників, серед яких: «Батьківщина» написана у 1936 році, «Лірика» та «З життя книги» побачили світ у 1938 р., вже через рік було видано збірку «Народження синів», а також у 1940 р. «Березань» та інші. Паралельно поет працював над створенням поем «Трипілля», «Кармалюк», «Думка про козака Данила».

Андрій Самійлович Малишко – одна з найяскравіших зірок в українській літературі ХХ століття. Поет могутнього ліричного обдарування. Людина рідкісного душевного багатства, полум’яного темпераменту, шаленого темпу життя. Автор близько 50 поетичних збірок. Його ім’я давно вже вписане червоними літерами в історію української культури, а «Пісня про рушник», «Пісня про вчительку», «Моя стежина», «Київський вальс», «Ми підем, де трави похилі» та інші поезії, покладені на музику, збагатили золотий фонд української пісні, уквітчали сучасну літературу й стали візитівкою українців у світі. Пісні на тексти Малишка композиторів Г. Майбороди, О. Білаша та ін. здобули всенародне визнання: «Київський вальс», «Пісня про вчительку», «Пісня про рушник», «Рідна мати моя», «Моя стежина» та багато ін.

«Мисливські усмішки» Остапа Вишні

 

Радимо почитати

«Мисливські усмішки» Остапа Вишні

Немає нічого кращого, ніж перечитати сильний твір зі шкільної програми в дорослому віці і переосмислити його головну ідею.

 «Мисливські усмішки» — це короткі життєві розповіді, які показують, що можна сміятись, навіть коли дуже важко. Адже Остап Вишня писав їх у найстрашніші роки сталінського режиму. В основі кожної історії — безмежна любов до життя, до рідного краю і народу. Читаючи їх, не перестаєш дивуватись, як автор проніс цю любов через усі випробування каторги і тоталітарної системи.

Це класика, яка вчить нас тому, що на життя можна дивитися з різних перспектив. І кожен сам обирає для себе — з якої.

Остап Вишня народився 13 листопада 1889 на хуторі Чечва біля містечка Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині в багатодітній (17 дітей) селянській сім’ї.

Закінчив двокласну Заньковецьку школу і Київську військово-фельдшерську школу.

Працював фельдшером у Київській залізничній лікарні.

За типом світобачення Остап Вишня – лірик. За життя Остапа Вишні побачило світ понад 100 збірок його творів. 

У 1922 – вийшло близько 80 його усмішок і фейлетонів, а в 1923 – понад 270.  У 1924 році було видано 9 збірок, а в 1929 році – 28!

З 1923 по 1930 рік були видані такі збірки – “Діли небесні”, “Кому веселе, а кому й сумне”, “Літературні усмішки”, “Лицем до села”.  Також було видано  цикл збірок “Вишневі усмішки” за різною тематикою. Це – сільські, кооперативні, кримські, театральні та закордонні.