Всеволод Нестайко – класик дитячої літератури.

 

Всеволод Нестайко – один із найвидатніших українських класиків дитячої літератури. Усі твори письменника відрізняються яскравими персонажами, веселими й захопливими пригодами, фірмовим авторським гумором, а також повчальними історіями, які виховують у дітях тільки позитивні риси.

Часто повертаючись думками в дитинство, Всеволод Нестайко вирішив писати для дітей. 

Майже тридцять книжок створив казкар, найвідоміші з них:

·         “В Країні сонячних Зайчиків” (1959);

·         “Супутник ЛІРА-3” (1960);

·         “Космо-Натка” (1963);

·         “Робінзон Кукурузо” (1964);

·         “Тореадори з Васюківки” (1973);

·         “Одиниця з обманом” (1976);

·         “Незвичайні пригоди в лісовій школі” (1981);

·         “Загадка старого клоуна” (1982)”;

·         “П’ятірка з хвостиком” (1985)”;

·         “Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків” (1988);

·         “Таємничий голос за спиною” (1990);

·         “Неймовірні детективи” (1995).

Казкову трилогію “В Країні Сонячних Зайчиків” Нестайко писав протягом чотирьох десятиліть. Чому так довго? Тому що діти спонукали продовжувати історію. Якось на зустрічі з юними читачами до письменника звернулася ображена дівчинка, яка зазначила, що усі персонажі його творів – хлопці. Школярка попросила Всеволода Зіновійовича написати щось і про дівчат. Вражений письменник невдовзі створив пригодницьку повість “В Країні Місячних Зайчиків”, головною героїнею якої стала дівчинка Нуся.

Всеволод Нестайко – лавреат літературної премії імені Лесі Українки, премії імені Миколи Трублаїні, премії імені Олександра Копиленка. У 1979 році рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогію “Тореадори з Васюківки” внесли до Особливого Почесного списку Г. К. Андерсена як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури. У 2010 році президент Віктор Ющенко нагородив письменника Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня. У 2012-му Нестайко отримав відзнаку “Золотий письменник України”.

Піклуйтеся про себе

 Здоров'я — це найцінніший ресурс, про який ми маємо піклуватись. Прості і щоденні правила допоможуть уникнути інфекційних захворювань, тримати тіло в тонусі, залишатись енергійним та життєрадісним.

 

З року в рік з'являється все більше досліджень про те, як читання впливає на людину. Ми зібрали найцікавіші факти, прочитавши які, ви точно побіжите до найближчої книгарні поповнити домашню бібліотеку.

1. Читання художніх книг підвищує рівень твоєї емпатії.

Дослідження, зроблене Університетом штату Нью-Йорк у Буффало, дійшло висновків, що коли людина читає художню книгу й переноситься мисленнєво у вигаданий світ, то відкривається новим емоціям і почуттям. Після цього в неї краще працює уява, а тому їй зовсім нескладно поставити себе на місце іншої людини й зрозуміти її відчуття. 

Також такі люди завжди толерантніші, адже знають більше про культури інших народів.

Схоже дослідження було опубліковане нещодавно й у всесвітньо відомому науковому журналі Science.

"Розуміння психічних станів інших людей - це вирішальна навичка, яка дає змогу будувати складні соціальні відносини, що й характеризує людське суспільство", - пишуть Девід Комер Кідд та Емануеле Кастано про свої висновки.

2. У людей, які багато читають, мозок працює в рази інтенсивніше.

Науковці з приватного дослідного університету в Еморі (США), довели, що читання удосконалює сполучуваність між клітинами мозку, а значить покращує діяльність усього організму.

3. Під час читання у людей підвищується здатність концентрувати увагу.

Саме через те, що більшість художніх історій мають чітку композицію (початок, основна частина, кінець), під час читання мозок навчається сприймати події лінійно, послідовно та швидше встановлювати причиново-наслідкові зв'язки, - стверджує нейронауковець Баронеса Сьюзан Грінфілд. Особливо це важливо для дітей, які в сучасну мегавідволікаючу епоху через дружбу з книгами можуть навчитися чіткіше бачити ситуації довкола й довше затримувати увагу на важливому об'єкті.

4. Книги мають терапевтичну функцію.

Як стверджує дослідниця-біхевіорист Крістел Рассел книги важливо не просто читати, а перечитувати. Тоді людина не так полює на нові емоції чи враження, як намагається віднайти новий зміст, побачити не помічене раніше, переосмислити своє сприйняття тексту. Інакше кажучи, переглядаючи заново щось уже відоме, відкривається нова перспектива, та можливість саморефлексії.

5. Книги продовжують життя.

Звісно, конкретного рецепту у вигляді "2 книги в тиждень = 16 додаткових хвилин життя" ніхто з дослідників ще не вивів, але про те, що люди, які читають, живуть довше ніж якби вони не читали, науковці заявляють досить гучно. Видання "Harvard Medical School" переконує, що читання не просто посилює зв'язки між нейронами мозку, а ще й створює своєрідний "резерв", який може згодом допомогти при втраті людиною нервових клітин.

Крім того, люди старшого віку, які відвідують читацькі клуби, мають змогу краще соціалізуватися, продовжувати реалізовувати себе в житті, а значить мати хороший настрій і бажання жити довше. 

Читаймо, друзі, і проживаймо не одне життя, а безліч!

 

 

Шановні батьки, бабусі та дідусі!

Бажаєте, щоб ваша дитина всебічно розвивалася, пізнавала світ, відчувала духовну єдність з родиною, мала інтерес до життя, до книги – читайте! А ще краще – читайте разом!

Чим більше ви самі читаєте вдома, тим більшою є ймовірність того, що ваша дитина полюбить книгу і буде добре навчатися в школі.

У нашій бібліотеці багато дитячої літератури, приходьте до нас!

Приємного вам читання та спілкування у колі сім’ї!

 

Як правильно читати книги дітям?

Читати рано чи пізно навчаються всі діти, але далеко не всі з них дійсно люблять читати. Згідно з результатами різних досліджень, дитина з більшою ймовірністю полюбить читання, якщо батьки йому в ранньому дитинстві, до навчання читанню, багато і правильно читали вголос. Але як же правильно читати книги дітям?

Наведемо кілька основних принципів.

1. Читайте з бажанням! Якщо в глибині душі ви самі не любите читати, або саме в даний момент у вас поганий настрій, або ви дуже втомилися, а в результаті — не хочете читати, то НЕ читайте! Дитина добре вловлює справжні почуття, не особливо розбираючись в мотивації. Він може запідозрити вас в нелюбові до цього заняття або в нелюбові до нього самого. Тому почекайте вдалого моменту і відповідного настрою.

 2. Читайте дітям вголос! Оптимальний варіант, за твердженнями педагогів, — читати щодня, не менше 10-15 хвилин поспіль.

 3. Організуйте процес правильно! Важливо, щоб дитині під час читання (та й вам, звичайно) було зручно; освітлення має бути яскраве, але не сліпуче; слід виключити відволікаючі моменти, і звичайно — читати в зручний і відповідний для цього час. Якщо дитина повна енергії, збуджена або не в настрої; або їй пора спати, і у неї вже очі злипаються — то слухати уважно і сприймати прочитане він не зможе.

4. Раціонально вибирайте книги! Книги повинні бути, безумовно, яскраві і красиві, хоча чим старше стає дитина, тим менше слід читати книги з картинками, щоб малюк навчився включати власну фантазію. Вибирайте різні літературні твори, щоб познайомити дитину з усім різноманіттям жанрів і авторів. І звичайно, книги повинні підходити дитині за віком: малюкам — короткі твори з простою і зрозумілою лексикою, простими, зрозумілими і однозначними героями.

5. Проведіть попередню підготовку! Перед читанням дайте дитині книгу в руки: нехай він її погортає, подивиться картинки, припустить або здогадається, про що вона. Згадайте разом у дитиною, чи читали ви інші твори цього автора. Правильний настрій на читання забезпечить гарне сприйняття.

6. Читайте виразно! Читання дітям вголос При читанні вголос використовуйте всю свою акторську майстерність: міміку, жести, різні інтонації. Читайте повільніше, ніж зазвичай говорите. Час від часу поглядайте на дитину, переконуйтеся, що концентрація уваги не знизилася, що він стежить за ходом розповіді.

7. Пояснюйте і відповідайте! Не завжди просто зберегти терпіння, якщо дитина багато і часто перебиває, але доведеться, бо при читанні дітям вголос це неминуче. Роз'яснюйте значення незнайомих слів, розповідайте трохи про незрозумілих дитині героях (якщо він ще не стикався з ними раніше); відповідайте на питання, пов'язані з розумінням тексту, адже якщо дитина не повністю зрозуміє твір, то не буде здатна його по-справжньому оцінити.

8. Обговорюйте! Після закінчення читання обов'язково цікавтеся думкою дитини: чи сподобалося їй? що саме сподобалося і чому? хто з героїв найбільше сподобався? Задавайте якомога більше питань, що починаються з "що", "коли", "де" і "чому"? Обговорюйте, що відчували герої, і чи правильно вони поступили. Це допоможе дитині навчитися співпереживати, а також оцінювати свої власні вчинки з боку.

9. Згадуйте! Дуже корисною вправою для розвитку пам'яті буде час від часу згадувати прочитане. Пропонуйте дитині намалювати малюнок на тему прочитаного твору — наприклад, героя, який найбільше сподобався. Або нехай близькі родичі — дідусі та бабусі — частіше просять малюка переказати прочитане; це сприятиме не тільки розвитку пам'яті, а й усного мовлення.  

 Читайте своїм дітям вголос правильно — і вони полюблять читання і будуть із задоволенням читати все життя.

 

 

Шановні українці!

22 січня Україна відзначає День Соборності. Саме цього дня у 1919 році було проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, який увійшов в історію українського народу як величне національне свято і став символом об’єднання України.

Сьогодні День Соборності має особливе значення для нашої країни. Це нагадування кожному українцю про те, що сила нашої держави – у нашій єдності та соборності українських земель. Українці довели ворогу і всьому світові, що в єдності ми непереможні.

Бажаємо усім нам довгоочікуваної Перемоги, злагоди, міцного здоров’я, благополуччя й віри у гідне майбутнє нашої країни. І нехай над нашими землями завжди світить сонце та панує чисте, мирне небо!

Слава Україні!

215 років від дня народження Едгара Аллана По (1809-1849), американського прозаїка, поета

 

19 січня виповнюється 215 років від дня народження американського прозаїка, поета, критика Едгара Аллана По.

Едгар Аллан По (1809–1849) – американський поет, прозаїк, критик, редактор, один із перших професійних письменників США, який жив тільки літературною працею та зазнав слави й популярності.

Найбільш відомий своїми містичними оповіданнями, Едгар По був одним із перших американських професіоналів короткого оповідання (новели) і засновником детективу. Шанований за внесок у народження жанру наукової фантастики. Проте його не відразу зрозуміли й оцінили на батьківщині. Життя письменника, як і його твори, сповнені трагізмом і таємницею.

Цілковитий успіх Едгар По здобув завдяки детективам, його перу належать такі розповіді, як: «Вбивство на вулиці Морг», «Таємниця Марі Роже», «Вкрадений лист». Іноді у свої детективні романи письменник включав власні поезії. Одне з найвідоміших оповідань Едгара По «Золотий жук» – про пошук піратських скарбів, що нагадує дитинство й пригоди.

Багатство й величезна креативна сила дивовижної фантазії Едгара По – найприкметніша риса його таланту. Сатиричні, гумористичні, пародійні оповідання в новелістичній спадщині Едгара По складають найчисельнішу групу. Письменник умів створити настрій загадковості, недомовленості, натяками описати незбагненне, те, що не піддається логічному тлумаченню, зобразити дивні наслідки, не називаючи причин. Едгар Аллан По вже півтора століття залишається одним із найпопулярніших прозаїків і поетів. Його твори читають і перечитують все нові й нові покоління в усьому світі. Творчість великого американського письменника стала надбанням світової культури.

ЧОМУ НАШЕ МАЙБУТНЄ ЗАЛЕЖИТЬ ВІД ЧИТАННЯ

 Видатний англійський письменник Ніл Гейман прочитав чудову лекцію, яку варто порадити усім, хто не розуміє навіщо читати художню літературу та яка від цього користь. Ось деякі тези з цієї натхненної промови.

 Людям важливо пояснювати, на чиєму вони боці та чому, а також наскільки вони упереджені. Я хочу поговорити з вами про читання. Про те, що читання художньої літератури, читання для задоволення є однією з найважливіших речей у житті людини.

Я, очевидно, дуже упереджений, адже я - письменник, автор художніх текстів. Я пишу і для дітей, і для дорослих. Уже близько 30 років я заробляю собі на життя за допомогою слів. Безсумнівно, я зацікавлений у тому, щоби люди читали, особливо художню літературу, щоби існували бібліотеки та бібліотекарі, а також місця, де можна читати.

Тому я упереджений як письменник. Але ще більш упереджений як читач.

 Грамотні люди читають художню літературу.

У художньої літератури є два призначення. 

По-перше, вона відкриває вам залежність від читання. Жага дізнатися, що ж відбудеться далі, бажання перегорнути сторінку, необхідність продовжувати, навіть якщо буде важко, тому що хтось потрапив у біду, і ти повинен дізнатися, чим це все скінчиться... в цьому є справжній драйв. Це дозволяє вивчити нові слова, думати по-іншому, продовжувати рухатися вперед. Усвідомлювати, що читання саме собою є насолодою. Одного разу зрозумівши це, ви будете читати постійно.

Найпростіший спосіб виховати грамотних дітей - навчити їх читати і показати, що це - приємна розвага. Знайдіть книги, які їм подобаються, дайте їм доступ до них, дозвольте їм прочитати їх.

Не існує поганих дитячих авторів, якщо діти хочуть їх читати і шукають їх книги. Всі діти різні. Вони знаходять потрібні історії і стають їх частиною. Банальна, стандартна ідея не є такою для них. Адже дитина відкриває її для себе вперше. Не відсторонюйте дітей від читання лише тому, що вам здається, наче вони читають неправильні речі.  

По-друге, художня література породжує емпатію. Коли ви дивитеся телепередачу або фільм, ви бачите речі, які відбуваються з іншими людьми. Художня проза - це щось, що ви створюєте самі з 33 літер і кількох знаків пунктуації. І тільки ви, використовуючи свою уяву, створюєте світ, заселяєте його і дивитесь навколо чужими очима. Ви починаєте відчувати речі, відвідувати місця і світи, про які б і не дізналися. Ви усвідомлюєте, що зовнішній світ - це теж ви. Ви стаєте кимось іншим, і коли настає час повернутись у свою реальність, щось всередині у вас змінюється назавжди.

Емпатія - це інструмент, який збирає людей разом і дозволяє вести себе не як самозакохані самітники.

Ви знаходите в книжках дещо життєво важливе для існування в цьому світі: світові не обов'язково бути саме таким. Все може змінитися.  

У 2007 році я був у Китаї, на першому схваленому партією конвенті з наукової фантастики і фентезі. Я запитав офіційного представника влади: чому? Адже НФ не схвалювали досить довго. Що змінилося?

 Все просто, сказав він. Китайці створюють чудові речі, якщо їм приносять схему. Але вони нічого не покращують і не вигадують самі. Тому їх делегація поїхала до США, відвідала Apple, Microsoft, Google і розпитала людей, які створюють майбутнє вже сьогодні, про них самих. Виявилось, що всі вони читали наукову фантастику, коли були хлопчиками і дівчатками. 

Література може показати вам інший світ. Вона може відвести вас туди, де ви ніколи не були. Один раз відвідавши ці дивовижні світи, ви ніколи не зможете бути повністю задоволені оточенням, в якому виросли. Невдоволення - це хороша річ. Невдоволені люди можуть змінювати і покращувати все навколо, робити світ кращим, робити його іншими.

 Інший спосіб зруйнувати дитячу любов до читання - це, звичайно, переконатися, що поруч немає книг. І немає місць, де діти могли б почитати. Мені пощастило. Коли я ріс, у мене була чудова районна бібліотека.

Бібліотеки - це свобода. Свобода читати, свобода спілкуватися.

Це освіта (яка не закінчується в той день, коли ми покидаємо школу чи університет), це дозвілля, це притулок і доступ до інформації

Я думаю, що тут вся справа в природі інформації. Інформація має ціну, а правильна інформація - безцінна. Протягом всієї історії людства ми жили в інформаційному голоді. В останні роки ми підійшли до перенасичення інформацією. Ерік Шмідт з Google розповідає, що зараз кожні два дні людська раса створює стільки інформації, скільки ми створили від початку нашої цивілізації до 2003 року. Це близько п'яти ексабайт інформації в день, якщо ви полюбляєте цифри. Зараз завдання полягає не в тому, щоби знайти рідкісну квітку в пустелі, а в тому, щоб розшукати конкретну рослину в джунглях. Нам потрібна допомога в навігації, щоб знайти те, що нам дійсно потрібно.

Бібліотеки - це місця, куди люди приходять за інформацією. Книги - це тільки верхівка інформаційного айсберга. Бібліотекарі можуть вільно і легально забезпечити вас цим безцінним ресурсом. Сьогодні більше дітей, ніж будь-коли раніше, беруть книги з бібліотек, і це різні книги - паперові, електронні, аудіокниги. Але бібліотеки – це також місця, де люди, у яких немає комп'ютера або доступу до інтернету, можуть вийти в мережу. Це надзвичайно важливо в часи, коли ми шукаємо роботу, розсилаємо резюме, оформляємо пенсію. Бібліотекарі можуть допомогти цим людям орієнтуватися у світі.

Бібліотеки - це ворота в майбутнє. Тому дуже шкода, що по всьому світу місцева влада розглядає закриття бібліотек як легкий спосіб зберегти гроші, не розуміючи, що вони обкрадають майбутнє, аби заплатити сьогодні. Вони закривають ворота, які повинні бути відкриті.

Книги - це спосіб спілкуватися з мертвими, вчитися у тих, кого більше немає з нами. Людство створило себе, розвивалося, породило знання, які можна розвивати, а не просто запам'ятовувати. Є казки – старіші, ніж безліч країн, які значно пережили культури і стіни, в яких їх вперше розповіли.

 Необхідно підтримувати бібліотеки. Використовувати їх, заохочувати інших користуватися ними, протестувати проти їх закриття.

Якщо ви не цінуєте бібліотеки, значить, ви не цінуєте інформацію, культуру та мудрість.

Ви заглушуєте голоси минулого і шкодите майбутньому.

Ми повинні читати вголос нашим дітям. Читати їм те, що їх радує. Читайте їм історії, від яких ми вже втомилися. Говоріть різними голосами, зацікавлюйте їх і не припиняйте читати тільки тому, що вони самі навчилися це робити. Зробіть читання вголос моментом єднання, коли ніхто не витріщається в телефони, а спокуси світу відкладені кудись подалі.

Ми повинні користуватися мовою. Розвиватися, дізнаватися, що означають нові слова і як їх застосовувати, спілкуватися зрозуміло, говорити те, що маємо на увазі. Ми не повинні намагатися заморозити мову, прикидатися, що це мертва річ, яку потрібно шанувати.

Письменники, особливо дитячі, мають зобов'язання перед читачами. Ми повинні писати правдиві речі, що особливо важливо, коли ми складаємо історії про неіснуючих людей чи місця, де не бували, розуміти, що істина - це не те, що трапилося насправді, а те, що пояснює нам, хто ми такі. Зрештою, література - це правдива брехня. Ми повинні не втомлювати наших читачів, а робити так, щоб вони самі захотіли перевернути наступну сторінку.

Один з кращих засобів для тих, хто читає без особливого бажання, - історія, від якої вони не зможуть відірватися.

Ми повинні говорити нашим читачам правду, озброювати їх, захищати і передавати ту мудрість, яку встигли почерпнути з нашого недовгого перебування в цьому зеленому світі. Ми не повинні проповідувати, читати лекції, запихати готові істини в голови наших читачів, як птахи годують своїх пташенят попередньо розжованими черв'яками. І ми не повинні ніколи, ні за що у світі, ні за яких обставин писати для дітей те, що нам би не хотілося прочитати самим.

Всі ми - дорослі та діти, письменники і читачі - повинні мріяти. Ми повинні вигадувати. Легко прикидатися, що ніхто нічого не може змінити, що ми живемо в світі, де суспільство величезне, а особистість - менша ніж ніщо, атом в стіні, зернятко на рисовому полі. Але правда полягає в тому, що особистості змінюють світ знову і знову, створюють майбутнє, роблять це, уявляючи, що все може бути іншим.

Озирніться. Я серйозно. Зупиніться на мить і подивіться на приміщення, в якому ви перебуваєте. Я хочу показати щось настільки очевидне, що про це всі вже забули. Все, що ви бачите, включно зі стінами, було в якийсь момент придумане. Хтось вирішив, що набагато легше буде сидіти на стільці, ніж на землі, і вигадав стілець. Комусь довелося придумати спосіб, щоб я міг говорити з усіма вами в Лондоні прямо зараз, без ризику змокнути. Ця кімната і всі речі в ній, в будівлі, в цьому місті існують тому, що знову і знову люди щось вигадують.

Ми повинні робити речі прекрасними. Не робити світ гіршим, ніж він був до нас, не спустошувати океани, не передавати наші проблеми наступним поколінням. Ми повинні прибирати за собою, і не залишати наших дітей у світі, який так нерозумно зіпсували, обікрали і знівечили.

Одного разу Альберта Ейнштейна запитали, як ми можемо зробити наших дітей розумнішими. Його відповідь була простою й мудрою: "Якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумними, читайте їм казки. Якщо ви хочете, щоб вони були ще розумнішими, читайте їм ще більше казок." Він розумів цінність читання та уяви. Я сподіваюся, ми зможемо передати нашим дітям світ, де вони будуть читати, де вони будуть уявляти і розуміти.

 

 Цікаво знати!

17 січня День дітей-винахідників!

Одного разу одинадцятирічний хлопець на ім’я Френк Епперсон, випадково залишив на вулиці стакан з лимонадом. Була зима і день був морозний. Згодом це зробило його дуже багатим. Вранці хлопчик природно знайшов свій забутий стаканчик замерзлим, але від цього не менш цікавим. Це, незвичайне для нього тоді відкриття, свого часу стало початком створення «фруктового льоду», коли у 18 років йому прийшла в голову ідея випускати заморожений лимонад.

Протягом всієї історії людства винахідливість підростаючого покоління, особливо дітей, не раз заслуговувала пильної уваги. Це не дивно, адже їх погляд на звичайні для нас об’єкти та ситуації, ще зовсім незвичайний. Вони цілком можуть помітити те, що нами, з тієї чи іншої причини, просто проігноровано. Діти - відмінні винахідники.

Наприклад, перший батут винайшов 16-ти річний хлопець на ім’я Джон Ніссен з Айови в 1930-му році. Одного разу він вирішив натягнути брезент армійського зразка за допомогою гумових амортизаторів на залізний каркас, щоб просто пострибати на своє задоволення. Чому про це не подбали ті, які називають себе дорослими?

З огляду на незаперечні факти дитячої винахідливості, в міжнародному середовищі виникла ідея щорічного проведення Дня дітей-винахідників. Датою цієї календарної події, за даними проекту DilovaMova.com, була обрана дата народження Бенджаміна Франкліна - 17 січня. Він народився в неділю, 17 січня 1706 року в Бостоні, штат Массачусетс, який був тоді британською колонією. Нам він відомий більше, як один з батьків-засновників Сполучених Штатів Америки, якого ви бачите на сто доларовій купюрі валюти США.

Цікаво, що Бенджамін Франклін був єдиний з батьків-засновників, який скріпив своїм підписом всі три найважливіших історичних документа, що лежать в основі такої незалежної держави, яка сьогодні є Сполучені Штати Америки. Це Декларація незалежності США, Конституція і Версальський мирний договір 1783 го року, формально фіналізуючий війну за незалежність від Великобританії тринадцяти британських колоній в Північній Америці.

Звичайно ж він не відразу став знаменитим американським політичним діячем, дипломатом, енциклопедистом і письменником. З дитинства Бенджамін Франклін був досить винахідливий, що не могло не відбитися і на його успішній кар’єрі. Наприклад, саме він став одним з розробників дизайну Великої печатки США.

Коли йому було 12 років, він придумав собі пристосування для більш швидкого плавання, винайшов ласти. Йому належить один з патентів на крісло-гойдалку і економічну малогабаритну піч для будинку, що отримала назву піч Франкліна. У більш зрілому віці саме він, для електрично заряджених станів, запропонував позначення «+» і «-», висунув ідею електричного двигуна і продемонстрував справжнє «електричне колесо», яке оберталося під дією електростатичних сил.

Дитяча винахідливість чудова. Наприклад, в 1824-му році хлопчик 15-ти років на ім’я Луї Брайль, чий батько був звичайним шевцем, придумав і втілив у життя шрифт для людей з вадами зору та сліпих людей. Цей шрифт названий на його честь - шрифт Брайля. Якийсь Жозеф-Арман Бомбардьє став відомий тим, що в свої 15 років зі старого автомобіля фірми «Форд» зробив такий вид транспорту, який зараз відомий нам як снігохід. Історія знає безліч прикладів винаходів, в яких діти грали одну з ключових ролей.

Будьте винахідливі!