Код вишиванки

 Слово “вишивка” походить від “вишній”, божественний і перекладається на грецьку: “космос”... Характерна ознака стародавньої вишивки – її лаконічна довершеність. Тут нема нічого зайвого, кожна деталь не випадкова. Узори вишивок – це особливі письмена. Недарма на Гуцульщині серед вишивальниць заведено було говорити: “Я таку сорочку випишу”. Тому зображення тварин, людей, зірок, рослин тощо, були “виписані” в орнаментах.

Наші вишиванки мають глибокий символізм. Кожен орнамент має своє значення. Українці здавна вірили, що вишиванка є оберегом від усього лихого, і намагалися закодувати в орнаменті щастя, долю, життя та волю. Кожна зірочка, стібок чи квіточка мають певне значення. Візерунків для вишиванок є безліч, кожен регіон має свої особливості. Існує 12 основних символів української вишиванки.

Квадрат на вишиванці означає благополуччя, мир, достаток, земне поле. Символізує досконалість, гармонію, порядок. В українській традиції є одним із символів землі. Духовно квадрат символізує Матерію, а коло – символ досконалості. Тобто квадрат протилежний до кола. Квадрат – знак особливого числа 4, яке українці розуміли як символ першоелементів. Це чотири точки земної кулі: сторони світу; пори року; життєві цикли; частини доби.

Ромб на вишиванці значить союз сонця і землі, плодючість. Ромб пов`язують із родючістю людини і землі. Він складається із двох трикутників, які символізують чоловіче і жіноче начало. Ромб із крапкою посередині означає засіяне поле, яке для наших предків дорівнювало добробуту і достатку. Ромбоподібні узори вишивали на весільних рушниках і на весільному одязі молодої. Одяг із вишитими ромбами молода жінка, завагітнівши, мала носити аж до народження дитини.

Коло на вишиванці - це символ сонця, божественна енергія, безперервність буття і вічність. Коло походить ще з язичницької релігії, де означало божественну, життєдайну енергію. Це безперервність буття і вічність. Коло як сонце із променями, що виходять назовні, дарує силу та енергію. Водночас промені, повернуті всередину – навпаки забирають енергію, таке коло може символізувати порожнечу.

Рослинні мотиви на вишиванці

означають чистоту, процвітання роду та життя.

Квіти на вишитій сорочці як віддзеркалення чистоти, процвітання роду та життя.

Калина символізує любов, багатство, красу, материнство і потомство роду (кущ – мати, ягоди – дітвора). Саме тому її часто можна зустріти на весільних вбраннях та рушниках.

Гілки дуба вишивали на чоловічих сорочках як прообраз Перуна – бога блискавки і грому.

Виноград означає сімейне щастя.

Квіти маку допомагали захиститися від злого ока.

Дерево життя на вишиванці має значення краси, молодість, оновлення душі і тіла; безсмертя, відродження після смерті, родючість. Дерево життя - це модель світобудови із трьома складовими: підземне царство, земний світ і небесне царство. Дерево зображене корінням – минуле, стовбуром – сучасне, кроною – майбутнє. У ньому водночас закладено істину єднання трьох світів та образ роду, продовження життя.

Серце на вишиванці - символ переважно на весільних сукнях для щасливого сімейного життя. Серце вишивали на весільних сукнях, щоб сімейне життя було щасливим.

Зорі на вишиванці - оберіг від зла і негативу, захищає від хвороб і безсилля. Візерунки зірок, складені в форму алатир – це орнамент, який символізує зв'язок людини з космосом. А сам алатир – оберіг від зла і негативу, захищає від хвороб і безсилля.

Шеврони на вишиванці значать жіночу і чоловічу сутність, дух і матерію. Шеврони – це подібні до трикутника фігури, однак вони не мають основи (незамкнуті). Ті з них, які повернуті вершиною вниз, означають жіночу або матеріальну сутність, лоно; вершиною вгору – чоловічу, духовну сутність. Шеврон із точкою перетину ліній угорі вважається одним із найдавніших орнаментальних знаків, що зустрічався ще у малюнках палеоліту і означав гору або землю.

Хвилясті лінії на вишиванці - це вода, дощ, плинність часу та еволюція Всесвіту. Хвилясті лінії, сигми, зигзаги пов'язують із водою. Малюнок вертикально розташованих паралельних зигзагів позначав дощ, що падає зверху, а горизонтальні зигзагоподібні або прямі лінії символізують небесну вологу. Фігура спіралі означає плинність часу та циклічний рух сонячного диска.

Хрест на вишиванці - оберіг від злих духів. Хрест є одним із найпоширеніших знаків у світовій культурі загалом. Він символізує ідею центричності. Прямий хрест – символ Творця, Сонця, чоловічого начала; косий хрест – жіноче начало, Місяць.

*Сварга на вишиванці - символ сонячного культу, домашнього вогнища, родинного щастя. Сварга, відома під назвою свастика – це той самий хрест, але у русі. Наші предки вірили в його магічну силу. В давніх українців він асоціювався із силою домашнього вогнища, родинним щастям. Сварга – давній, енергетично дуже сильний знак.

*Повна рожа, або восьмипроменева зірка на вишиванці - поєднання жіночого і чоловічого начал, що дає життя усьому. Восьмипроменева зірка складається із прямого і косого хрестів і означає об'єднання чоловічого і жіночого начал. Цей символ часто називають Зіркою Богородиці і вишивають на іконах Діви Марії.

Кривий танець, або безконечник на вишиванці, означає життєвий шлях, символ вічного буття, сили та життєвої енергії. Безконечник використовували на території України вже 20 тисяч років тому. Більш м'які вигини цього візерунка асоціюють із водою, гармонійним плином життя. Він утворює "вічний" безконечний орнамент, який снується, наче нитка долі, але завжди повертається до першоджерела. Він зображає життєвий шлях і водночас є символом вічного буття. Безконечником найчастіше прикрашали чоловічі сорочки, символізуючи на них силу і життєву енергію. Особливу увагу під час вибору вишивання потрібно приділити кольорам. Білий символізує чистоту та цноту, червоний є ознакою життєвої сили, зелений – природи та життя, синій – води та неба.

*Ключі на вишиванці - це шлях до досконалості, родючість, запліднення. Ключі в різних регіонах України називають по-різному. На Поділлі кажуть "гесики", в інших місцях – "вужі". Одяг із ключовим символом здатен оберігати енергетику людини від негативних впливів. В давнину для нашого народу цей символ означав змію, яка асоціювалася з водою. Змій як охоронець підземного світу символізував чоловічу сутність, родючість і запліднення. На дощовому небі він являвся у вигляді блискавки.

Поет Костянтин Думитрашко

 

Немає, думаю, українця, який би не співав «Карії очі, чорнії брови». І багато хто думає, що ця пісня народна. Але її автор Костянтин Думитрашко, якого ми згадуємо в ці дні (8 травня 1814 — 7 травня 1886).

Костянтин Думитрашко народився в родині священника, тож і йому випала церковна стезя. Учився у народній школі, Переяславській бурсі та Полтавській духовній семінарії, зі званням магістра богослов’я закінчив Київську духовну академію. Ще студентом захопився «Енеїдою», почав віршувати і виспівав поезію «Золотоноша».
Понад 30 років працював професором у Київській духовній семінарії, викладав французьку мову і латинь.

Початок літературної діяльності Костянтина Думитрашка припадає на 1830-ті роки. Тоді він почав записувати народні пісні та думи. Першого свого вірша поет написав у Золотоноші, їй і присвятив його "Маленька і хороша, моя Золотоноша".

Його поезія "До карих очей" була написана у 1854 році і стала істинно народною.

Похований Костянтин Думитрашко у Києві на горі Щекавиці поблизу могили «вещего» Олега.

Чорнії брови, карії очі,
Темні, як нічка, ясні як день,
Карії очі – чари дівочі!
Де ви навчились зводить людей.

Чорнії брови, карії очі,
Страшно дивитись на вас під час,
Не будеш спати іноді ночі,
Все будеш думать, очі, про вас.

Вас і немає, а ви мов тута,
Світите в душу, як дві зорі,
Чи в вас улита яка отрута,
Чи, може, й самі ви знахорі.

Чорнії брови – стрічки шовкові!
Все б тільки вами я любувавсь!
Карі очиці – очі тернові!
Все б я дивився тільки на вас.

Карії очі. Ви поробили
Наворожили щось ви мені.
Та од пристріту, оченьки милі,
Тільки й поможете ви одні

Усі реакції:

55

2 ТРАВНЯ – ВЕЛИКИЙ ЧЕТВЕР

Великий, або Чистий, четвер для віруючих християн – це не про генеральне прибирання власних помешкань, миття вікон, посуду чи прання.

Це день очищення власної душі. У Великий четвер Страсної седмиці Свята Церква згадує важливу подію – Тайну Вечерю, під час якої Господь Ісус Христос встановив Святе Причастя (Євхаристію) – Таїнство Церкви, через яке вірні очищаються від гріхів та єднаються з Господом. Ісус Христос заповідав апостолам звершувати Святу Євхаристію завжди: «Це чиніть на спомин про Мене» (Лк. 22: 19). Це Таїнство звершується у нас тепер і звершуватиметься до кінця віку.

Під час Тайної Вечері Спаситель також омив ноги Своїм учням, показавши тим самим приклад братської любові, жертовності та служіння ближньому. Тож Чистий четвер зветься таким не через буквальне його розуміння (що необхідно влаштовувати прибирання осель або омиватися водою), а тому, що люди у храмах сповідаються і причащаються, очищуючись від гріхів та єднаючись у святій Євхаристії з Господом.

Церква закликає своїх вірних в цей день причаститися Животворчих Христових Таїн, а ввечері вислухати читання дванадцяти уривків з Євангелія, що розповідають про страждання Ісуса Христа та Його розп’яття.

Прибирання – це корисна і добра річ, але під час приготувань до Великодня не треба забувати про найважливіше – зустріти свято з чистою душею.

Тож сплануйте провести Великий четвер так, щоби встигнути не лише прибрати своє помешкання, помити вікна чи спекти паски, а й з’єднатися з Господом у святій Євхаристії. Поставте Бога на перше місце, і тоді все у вашому житті буде на своїх, потрібних місцях.