Щороку ми вшановуємо пам’ять молодих героїв, що 1918
року полягли біля залізничної станції Крути, захищаючи Українську
народну республіку від більшовицьких загонів, які рвались до Києва.
Їхній подвиг навічно ввійшов до літопису боротьби за незалежність
Вітчизни, як одне із свідчень незламності духу українського народу, його
вічним прагненням до волі і справедливості. Спільно з шкільним бібліотекарем Трофимюк М.М. в школі було проведена година історичної пам'яті:
"Їх оплакують роси у лузі".
Тематична виставка:
" І стогнали Крути і молився вітер, цілуючи скривавлені сліди...".
В маштабах всесвітньої історії ця битва зовсім не велика. Проте це-символ нескореного духу нашої нації.
Виступ учнів 6 класу.
Промова настоятеля церкви Св. Петра й Павла о.Євгена.
Нехай пам'ять про героїв, що загинули під Крутами, буде вічною. І нехай їхня смерть буде для нас прикладом, як треба любити свою Батьківщину.
Бій під Крутами – це і тріумф і трагедія. У ньому переплітається і біль,
і смуток, і гордість за молодих юнаків.
Доречними стали слова І. Дзюби:
«У людини високого ідейного та духовного тонусу є щось вище за саме
життя – це мета цього життя, це її ідеали, принципи, це честь і
гідність, і вона (цебто людина) може віддати за них своє життя».
Немає коментарів:
Дописати коментар