Глазовий Павло Прокопович

 

Глазовий Павло Прокопович

Його влучні гуморески майстерно підмічають самобутність та риси характеру багатьох українців, не втрачаючи актуальність і наш час.

За життя його називали найулюбленішим «сміхотерапевтом» та наступником Остапа Вишні в українській літературі. Його творчість люблять дорослі та малі за щирість та неперевершений талант у кількох дотепних рядках розповідати про важливі теми людських відносин.

30 серпня 1922 року у селі Новоскелюватка на Миколаївщині в родині хліборобів народився видатний український поет-гуморист та сатирик Павло Прокопович Глазовий.

Маловідомі факти про життя Павла Глазового:
— Павло Прокопович писав по 5–7 усмішок у день.
— Пережив Голодомор, на його очах померла голодною смертю молодша сестричка.
— Пройшов Другу світову і повернувся додому з трьома бойовими орденами, які… одразу пороздавав сусідським дітлахам.
— Глазовий пережив нелюбов радянської влади. Партія боялася гострого пера гумориста і тримала його увесь час під ковпаком. Та заборонити Павла Прокоповича не могли. Його усмішки дуже любили у народі.
— Великий гуморист жив у Києві досить скромно. Найбільшим його багатством були книги. Глазовий був не лише гарним співрозмовником, а ще й кулінаром.
— У дитинстві мріяв стати учителем української мови.

"Раз добром зігріте серце вік не прохолоне..."

...Нехай ці слова завжди звучать услід добрій пам'яті про нього, хай вплітаються у них "сміху іскорки ясні", які Павло Глазовий лишив по собі. Добрий чоловік — добрим людям.

Життя ж — вогонь. У тім вогні

Серця людські палають,

А сміху іскорки ясні

Над полум'ям літають:

Смішні пригоди і слова,

Події та картини.

Я сам згоряю у вогні

Й збираю ті іскрини.

Якби не міг збирати я

Веселого й смішного,

Давно розпалась би душа

Під тягарем страшного.

Сонце нашої свободи

Йде все вище й вище,

Вільно дихаєм сьогодні —

Аж у носі свище...