ТОП-7 книг української літератури, які найкраще змальовують українську ментальність
Олександр Довженко “Зачарована
Десна”
«Зачарована Десна» (1956) —
автобіографічна повість, спогади українського письменника і
режисера Олександра Довженка про дитинство в рідному селі
на Чернігівщині. Повість вважається гімном річки Десна, рідному чернігівському
краю, селянам-трудівникам і сільському способу життя.
Ліна Косенко ” Маруся Чурай”
Темою роману є зображення нещасливого кохання Марусі
Чурай і Грицька Бобренка на тлі історичних подій другої половини XVII ст.
Основною ідеєю твору дослідники вважають змалювання незнищенності особистості з
багатим духовним світом і українського народу, глибока віра в їхню духовну
силу.
Михайло Коцюбинський “Дорогою
ціною”
«Дорогою ціною» — повість українського письменника Михайла
Коцюбинського. Дія відбувається у 1834—1836 роках, коли вже була
ліквідована Задунайська Січ і в Україні існувала панщина.
Події відбуваються в той період,
коли козацтво було знищене, а селянство українських земель було
закріпачене. Волелюбні козаки не хотіли коритися, деякі з них втекли в турецькі
землі й заснували там нову Січ. Час від часу туди тікали від невиданих
утисків селяни.
Зінаїда Тулуб ” Людолови”
«Людолови» —
історичний роман української радянської письменниці Зінаїди
Тулуб (1890—1964) у 2-х томах, написаний упродовж 1934—1937 років.
У романі відображено важкий стан поневоленого народу в
період кінця XVI — початку XVII століття, у час постійних
набігів на українські землі ординців та польсько-шляхетських загарбників.
Ірина Вільде “Сестри Річинські“
Події відбуваються у місті на річці Прут, за
назвою Наше вгадується Коломия. У центрі твору — розповідь про родину
греко-католицького священика Аркадія Річинського, типового пристосуванця. Після
несподіваної смерті батька, що призвела до матеріальної кризи, кожна із п’яти
дочок намагається влаштувати свою долю, керуючись особистими уявленнями про
моральність і щастя. Відтепер життя осиротілих дочок панотця Річинського
Катерини, Зоні, Ольги, Нелі й Слави цілком залежить від обставин.
Марія Матіос ” Майже ніколи не
навпаки”
«Майже ніколи не навпаки» (2007) — роман,
сімейна сага в новелах, автор якої українська
письменниця Марія Матіос. Твір розповідає історію гуцульських родин
Чев’юків, Кейванів, Варварчуків від часів Австро-Угорської імперії, Першої
світової війни й аж до середини ХХ століття, а також про життєві метання
Мариньки Богодухої, Олекси Німого.
Марія Матіос сказала: «Ця книга — про те, на що
здатне людське серце, яке вражене любов’ю, ненавистю, бажанням помсти,
заздрістю, і на що воно спроможне у часи випробування радістю і печаллю. Коли
мене питали, яка головна думка твору, відповідала і такими ж словами
підписувала книжки: „Честь понад усе“.
Олесь Гончар “Собор”
У центрі твору – проблема духовності сучасної людини,
а точніше – проблема духовності сучасного українця. Тому вона тісно пов’язана з
проблемами батьків і дітей, наступності поколінь, збереження історичної пам’яті
та національної гідності, національного нігілізму, відступництва від свого
народу. Роман складається з багатьох розділів, у кожному з яких розповідається
про одного із героїв. Та всіх їх об’єднує образ собору, який є епіцентром
подій, що розгортаються навколо. Його можна назвати головним персонажем роману.
